Вихідні: Дрогобич - Стебник

4.4.16
Світловий день стає все довшим а надворі вже достатньо тепло - чому б не провести вихідні за улюбленим заняттям, відправитись в яку-небудь поїздку і відзняти нового матеріалу? Ідея цікава, але коли ми з Маркіяном (NMarky) почали переглядати варіанти, то в результаті прийшли до висновку, що в нас їх не так багато - складності з доїздом або поганий рух в тих чи інших місцях не вселяли надії цікаво провести вихідні. Через деякий час ми вирішили просто побаянити рідний перегін Миколаїв - Пісочне, але ще вдосвіта, коли схід сонця і ранковий туман зможуть прикрасити кадри, ну а пізніше сісти на електричку і з'їздити в Глинну Наварію. Домовляєомсь зустрітись на перегоні і зняти поїзд Харків - Ужгород № 225 о 6:50. Я лише встиг заснути і тут вже дзвінок будильника - на дворі ще темно, але треба збиратись, щоб встигнути до поїзда. Марку так і не вийшло приїхати зранку, тому я зібрався і відправився сам. Ночі ще доволі холодні, ранок зустрів мене приморозками та інеєм. Пасажирський запізнювався, а сонце якраз почало виглядати з-за горизонту, тому я вирішив відійти далі від запланованої точки і зняти поїзд з автомобільного моста з надією захопити в кадрі світанковий тон неба. Тут і пасажирський:


Не встиг він сховатись з поля зору, як чую знову тифон 10-ки зі сторони станції. Спочатку навіть думав що це звук того самого поїзда, але ні, ще один поїзд зразу за попереднім. Не встиг змінити ракурс, лише захопив сонце, що сходить. Поїзд № 41 Дніпропетровськ - Трускавець.

 

Ну все, думаю, маю час на зміну місця дислокації. Ага, не тут то було, тільки-но відійшов і побачив ще один поїзд, який я так і не знайшов у службовому розкладі, мабуть якийсь додатковий.


Три пасажирські з інтервалом 4 хвилини - це рекорд :) На кінець вдалось сфотографувати електричку а після неї ще кілька вантажних:


Рух був настільки незвично інтенсивним, що я якось забув про те, що планував з Марком поїхати в Глинну Наварію з надією застати там маневри ТГМ23 з нафтобази. На станцію ми прибігли майже одночасно, але на електричку не встигли, двері зачинились перед самим носом. Тоді Маркіян підкинув ідею замість Глинки навідатись в Моршин і там відзняти приміський поїзд у вигляді двох вагонів і ЧМЕ3, тому через 10 хвилин ми вже сиділи в поїзді до Стрия і вивчали розклад. Не пощастило і тут, бо якраз сьогодні десь на лінії закриття і двох приміських із трьох не буде. А вже в Стрию ми побачили замість очікуваних вагонів звичайний Д1, який ми вже неодноразово знімали в Моршині, тому бажання туди їхати зникло остаточно. Думаємо куди можна поїхати зі Стрия і якось спонтанно сідаємо в Трускавецьку і їдемо в Дрогобич, під приводом того, шо там можна буде зняти Hyundai Інтерсіті+ на станції з ручнми стрілками. Безсовісно будимо дзвінком Олега (olehhudzeliak) і кличемо його з нами, все таки це його рідні краї і орієнтується він там краще нас, та й давно вже збирались з ним в спільну поїздку. Олег приїде пізніше приміським з Трускавця, а ми тим часом вже в Дрогобичі, ще й маємо можливість відійти в сторону Стебника по перегону і сфотографувати поїзд №42 Трускавець - Дніпропетровськ.


Поки електровоз буде обганяти поїзд, думаємо встигнути перебігти на перегін Дрогобич - Гаї Верхні і той самий пасажирський зняти вже там. Тут неочікувано, поки ми шукали підходяще місце, з-за кривої щось виглянуло, і вже потім ми зрозуміли, що це наливний вантажний на Дрогобич, ще й під ВЛ10-1481, але шкода що не по сонцю.


Нічого, сподіваємось що електровоз або навіть цілий вантажний через деякий час буде повертатись зворотно на Стрий, вже тоді зможемо зняти з гарним освітленням. А тим часом пасажирський вже відправився з Дрогобича і ми вирішили чекати його на межі Самбірської і Стрийської дистанцій колії.


Марк через знайомого дізнався, що з Дрогобича після прибуття електрички Стрий - Самбір готується відправлятись вантажний поїзд на Стрий з тим самим ВЛ10, який раніше привіз бочки. Щось крім кількох пасажирських та приміських тут - можна сказати. унікальне явище, тому можна вважати що нам дуже пощастило. В цей час електричка якраз повернувся з Трускавця і привезла Олега, який оперативно знайшов нас на перегоні. Готуємось.

 

За декількасот метрів від цього місця розташований автомобільний міст через колію і нам здалось, що саме з нього було б добре зняти грузовий. Часу мало, тому прийшлось добряче прискоритись, але все таки ми встигли, можливо за рахунок невеликих швидкостей на ділянці.


З цього моста автодорогою 3-4 км до Стебника, де Олег порадив нам зловити Hyundai на "американських гірках". Чому би й ні, тим більше ми вже вичерпали свій запас креативності на старому місці. Йдучи по дорозі, насолоджувались красою хвойних лісів, різних природних заповідників і лісництв, що розміщались навкруги і часто доповнювались дивними "кратерами"-озерами, які, як виявилось, залишились після видобування нафти в цих районах. По дорозі нас на велосипеді догнав наш старий знайомий Тарас з Дрогобича, у якого з нами спільне хобі. За розмовами на різні теми кілометри і час пролетіли швидко і ми добрались до пункту призначення. Це теж автомобільний міст над колією, але тут рейки мають дуже цікавий і ефектний профіль. Чекаємо Хюндай.

Тут я зрозумів, як не вистачає мені проданого телеоб'єктива :(


Після Хю залишається ще досить багато часу, прощаємось з Тарасом, який вирішив повернутись в Дрогобич і відправляємось в Стебник в пошуках магазину щоб перекусити. Далі ми з Марком і Олегом дійшли до станції Стебник а там вирішили вбити час, блукаючи по індастріалі закинутих сольових шахт, на яких, по суті, колись будувалось це місто. А там по дорозі ще й зняли Інтерсіті+ в зворотньому напрямку з дуже цікавого ракурсу.


Ну а далі залишається чекати електропоїзда додому, але так як він зараз тільки прямує в сторону Трускавця, вирішуємо прокататись туди щоб не чекати даремно на пероні. В Трускавці прощаємось з Олегом і задоволені неочікувано сповненою враженнями поїздкою прямуємо додому.

Квітень, 2016
Остання
1 коментар