Паротягою з Коломиї до Рахова

26.10.15
Нарешті відбулась довгоочікувана поїздка ретро-поїздом з паровозом Л-3535 осінніми Карпатами, а це - чудова нагода для написання свіжої публікації у моєму блозі.
Стартова точка маршруту - Коломия. Квитки на поїзд №136 Одеса - Чернівці для мене і Валери придбані ще за місяць до виїзду, відправлення зі Львова о 3:52, відповідно в Коломиї будемо о 7:57, а наша подорож паропотягом до Рахова почнеться о 9:30. Нові враження почались ще раніше, ніж я того очікував. Дуже незвично було їхати до вокзалу пустими вулицями Львова посеред ночі - навкруги ні людей, ні машин, лише ми в нічній маршрутці ще з кількома напівсонними пасажирами. Благо, ввели ці самі нічні маршрутки, бо хтозна, чи не була б поїздка на таксі, у разі їх відсутності, найбільшою нашою затратою за ці дні. :) Добрались швидше, ніж планувалось, аж за годину до відправлення поїзда, але час пройшов швидко, і ми вже у вагоні шукали наш плацкарт, а далі я заснув і прокинувся за декілька хвилин до прибуття до Коломиї. Ніколи б раніше не подумав, що дві години сну реально виспатись, але цілий наступний день я і не згадував, що так мало спав.
В Коломиї на пероні зразу сформувалась група людей, це і були наші попутники - організатори та гості з Німеччини, Англії, Австрії, Канади, Америки та інших країн. Багато з цих людей запам'ятались мені з попередньої поїздки, в якій я брав участь навесні. Поки ми привітались з групою і зайнялись пошуком кавового автомата, на станції почали формувати наш поїзд. В склад увійшов паровоз Л-3535, приписаний до ТЧ-13 Чернівці, два службово-технічних вагони, один купейний вагон та тепловоз ЧМЕ3 в хвості, для підштовхування та страхування. Декілька перших знімків:

  

Незабаром три вагони подали до перону і організатори дали команду займати місця. Ми розмістились в одному з двох службово-технічних вагонів. Купе таких вагонів складаються з столика, шафи та двох полиць. І хоча такі апартаменти розраховані на двох пасажирів, в них без особливих незручностей помістилось по три-чотири людини. Нашими сусідами виявились Кен і Мартін з Канади та Алістер з Великобританії. Стараючись долати мовний бар'єр ми познайомились і трохи поспілкувались іноземцями в ході мандрівки, а вони виявились цікавими та веселими людьми. А тим часом наш потяг вже віддалився від Коломиї і зупинився на першому фотостопі.

 

Поки група займала місця, поїзд відтягнули назад, а тепловоз відчепили. Мої результати перших фотозупинок:

 

Золоті Карпати зачаровували красою, а команда організаторів приклала усіх зусиль, щоб обрати найкрасивіші їх пейзажі.


Перегін Коломия - Делятин подарував нам чудові краєвиди, а нам потрібно було пропустити графікові поїзди, тому в Делятині запланована досить довга зупинка. Дехто залишився на станції, хтось відправився шукати магазин, інші - погуляти в лісі, а я вирішив оглянути околиці станції, а за одно зробити декілька знімків.

 

Відправляємось на перегін Делятин - Яремче, по дорозі ще кілька зупинок і результат:

 

Станція Яремче:


Після недовгої зупинки ретро-потяг відправився, а сонячна погода різко змінилась похмурою і пішов дощ. І тут я подумав, що зараз пригодяться наші дощовики, які ми так довго шукали напередодні поїздки, але поїзд вже зупинився, а часу було обмаль. В результаті група майже не змокла, а фотографії вдались гарними.


На наступній станції знову зупинка і пропуск приміського дизель-поїзда. Микуличин:

 

Після Микуличина знову випогодилось, тут гори продемонстрували свої властивості блискавично міняти погоду. Ось такий кадр над рікою на наступній зупинці:


Так пройшов перший день поїздки. У Ворохті була запланована ночівля, іноземні гості роз'їхались по готелях, ми ж зекономили і влаштувались у тому ж купе, в якому їхали. Вагони на станції під'єднали до електрики, заправили водою. А ми перекусили і швидко заснули після такого насиченого дня.
Зранку я прокинувся майже перед самим відправленням, дехто вже повернувся з готелю і зайняв свої місця у вагонах, але більшість, в тому числі наші сусіди по купе, приєднались до нас аж на станції Вороненко, бо там ночували у готелі. За той час, поки ми їхали туди, їм вдалось зняти кілька приміських та місцевих поїздів, а тих, хто був з нами, чекала нова локація, старовинний австрійський віадук, єдиний, що зберігся у своєму первісному вигляді:

 

І знову перестук коліс, здивовані і радісні місцеві жителі і туристи, краса гір і чудова спокійна ранкова атмосфера... 


У Ясиня пропускаємо приміський, фотографуємо і відправляємось в дорогу.


Ця поїздка дала нам унікальну можливість познімати з на території охоронних зон тунелів, куди без відповідних дозволів попасти неможливо:

  

Далі майже до кіцня поїздки нас супроводжувало сонячне проміння, надаючи фотографіям яскравих відтінків і підкреслюючи золоту Карпатську осінь:

  

Останній фотостоп цієї мандрівки поблизу Рахова - кінцевої точки нашого маршруту.

 

Вже в Рахові ми з Валерою відвідали піцерію, бо добряче зголодніли. Більшість членів команди теж відправилась у вечірнє місто, дехто лишився в залі очікування і відпочивав. Пізніше виявилось, що ті ж вагони сьогодні повертаються у Львів у складі поїзда Рахів - Львів, що відправляється о 00:50, отже ми можемо їхати в них. Так і сталось, нас влаштували в одному із купе, в якому ми і дочекались відправлення. Ну а зранку вже у Львові, прощаємось з тими, хто повернувся з нами і відправляємось додому.

У підсумку хочу виразити величезне спасибі організаторам цього і інших подібних заходів за незабутні враження, всій групі гостей за спільно приємно проведений час.

До нових зустрічей!

Жовтень, 2015
2 коментарів
Автор видалив цей коментар. - Видалений