Станція Соснівка та її околиці

17.9.14
Давно я планував відвідати цю станцію, надзвичайно цікаву для мене, як палкого прихильника маневрових тепловозів ТЕМ2. А тут ще й, судячи з фотографій в різноманітних тематичних галереях, вони вільно переміщаються по станції та найближчих перегонах, що є величезною рідкістю на залізницях України в наш час. Після того, як я дізнався що Валера товаришує з черговим по Соснівці, остаточно вирішили - треба їхати. Так як вчимось по суботах, без варіантів - залишалась неділя. Признаюсь, відразу були побоювання, що у вихідний день, та ще й неділю, роботи на станції буде мало, а то й взагалі не буде, проте даремно. Але про все по порядку. Рішення прийнято, план готовий - в 9:15 приміським дизелем Львів - Сокаль вирушаємо до нашої станції двогодинною поїздкою. У дизелі напівпорожньо, зручно, не враховуючи крикливих циган в тому кінці вагона. На відміну від електричок - плавний старт і зупинка. Буває на станції опустиш погляд в телефон, і ніби стоїмо, глянеш у вікно, а ми вже на великій швидкості рухаємось по перегону. Класно так. Чим ближче до Соснівки, тим більше сосен за вікном, а в самому місті куди не кинь погляд - всюди сосни, сосни, сосни... Вже наближаємось до платформи і виходимо в тамбур. Перші враження - велика станція, багато вантажних вагонів, думаємо буде цікаво. На цій зупинці дизель покинула половина пасажирів, потрібно було зачекати, поки люд розійдеться. ДР1А відправився, а ми вже крокували до нашого знайомого - чергового по станції, з яким Валера завчасно домовився про зустріч. Спочатку сумнівалися, він чи не він? Але підійшли ближче, поздоровались, і сумніви розвіялись. З ним говорили про коледж (ДСП - випускник нашого коледжу), пізніше про тепловози ТЕМ2, власність Вантажно-транспортного управління "Львіввугілля", і (як виявилось, вони досі їздять) ТГМ6А. З розмови вдалось дізнатись, що в даний час працюють два тепловози з шести - ТЕМ2М-030 та ТЕМ2М-225, і що у нас є всі шанси відзняти їх в роботі. А робота планувалась після обіду, ближче до вечора. Що ж, можна відпочити від поїздки, часу ще багато. Зі слів нашого нового друга-чергового, тепловози, скоріш за все, на ЦЗФі (Центральній збагачувальній фабриці), там навантажуються вагони. Охорони немає, бо бояться патрулювати територію, на якій під ногами дуже небезпечна нестійка порода, на вигляд як асфальт, в якому можна загрузнути, якщо поводитись необережно. Є ще під'їздна колія на шахту №9, там з охороною серйозно, краще не ризикувати. І тут дзвінок комутатора - викликають з ЦЗФу, запрошують дозвіл на відправлення тепловоза. Ура! Дізнаюся в ДСП як потрапити на підїздну колію фабрики і біжу туди, щоб зробити преший кадр. Валера в той час залишився з черговим і пообіцяв інформувати про рух, щоб я знав, звідки що чекати, за що йому та чеговому величезне спасибі! Колія виявилась досить довгою, збоку вже перегін Соснівка - Гірняк, а я ще на паралельній під'їздній колії. Вже чую свисток ТЕМки і бачу синю морду перед собою, розумію що шукати ракурс пізно і просто відходжу вбік. ТЕМ2М-030, тепловоз резервом:


Що є то є, день попереду. Тепловоз поїхав на станцію за вагонами, а я рухаюсь далі, на ЦЗФ. Під'їздна відхиляється і прямо відкривається цікавий промисловий вид, та сама фабрика. Видніється другий ТЕМ, який здається переміщає вагони під елеватором. Думаю - значить скоро буде поїзд на станцію. Запитав у друзів, які залишились на станції, і сфотографував промисловий пейзаж:


А сам тим часом сам пішов на перегін Соснівка - Гірняк. Вчасно, тому що від Валери прийшла вістка: поїзд, який навантажується на фабриці поїде, але не раніше, ніж через 20 хвилин, а з Гірняка відправився ЧМЕ3 з дев'ятнадцятьма вагонами. Клас! Я якраз знайшов чудовий ракурс з видом на терикон. Як і говорилось, з кривої виїзджає той самий поїзд. Прицілююсь, готуюсь. Результат дуже сподобався:


Зразу повертаюсь на колію до фабрики, буду чекати поїзд звідти. Сигнал, і він ось-ось відправиться. Я вибрав сумнівний, на перший погляд ракурс, завчасно обламавши гілки куща, які заважали огляду. ТЕМ2М-225, вийшло доволі непогано:

 

Далі по плану цей тепловоз повинен залишити вагони на станції, а сам поїде на шахту №9. Біжу туди, щоб не упустити момент. Зважаючи на слова про підсилену охорону шахти вирішую не відходити далеко, тим більше прикинув собі непоганий ракурс з гірки, на якій розміщені водоочисні споруди. Їде тепловоз:


І зразу запитую інформацію про його повернення назад, логічно. "Через декілька хвилин, з шістьма вагонами назад." - дякую! Не хотів знімати з тієї самої точки, тому вирішив шукати щось нове. Пройшовся вздовж рейок і мені відкрився вид на шахту. Класний ракурс, але не по сонцю, "морда" тепловоза вийде темною... Повертаюсь назад до тої гірки і вилізаю вище, до самої огорожі очисної станції. Це справді високо, страшно. Ухил крутий, земля під ногами суха і осипається. Не ризикуючи зупинився на більш-менш зручній позиції. Готуюсь. Тепловоз, як і сказали, виїзджає з вагонами, навантаженими вугіллям. Вид класний:


Ну все! Я щасливий і задоволений неочікуваним рухом повертаюсь до Валери та чергового на станцію. Чесно - виснажився від сильної жари, мучила спрага, хотілось відпочити.
На станції поділився враженнями, показав фотки друзям, про щось поговорили. На послідок ТЕМ2М-030 вже на самій станції:


На годиннику 17:25, не за горами прибуття нашого дизеля з Сокаля. Прощаємось з черговим, обіцяємо приїхати ще. Останнім сюрпризом була кількість пасажирів-студентів у нашому поїзді. Добре, що для нас знайшлось місце у тамбурі. Але нарікати не будемо. :)

Що ж, підведемо підсумки? Неймовірно цікава станція, мабуть одна на львівській магістралі з таким оживленим промисловим рухом. В той день ми дізнались багато до того невідомої нам інформації, побачили море цікавого і домовились обов'язково здійснити сюди візит ще раз.

Вересень, 2014
Перша
0 коментарів